Наступним на черзі буде пост про харассухумську писемність, а поки що він готується, я напишу про те, для чого мені не потрібні додаткові матеріали — лише моя голова.
Архаїчні сучасні мови.
Я думаю, кожен із вас хоч раз у житті чув словосполучення «давня мова». Наші рідні рецинську та речанську називають стародавніми і сперечаються, який з них давніший; скадинський, давньоеллінський і ще кілька штук взагалі безумовно древні. Правда?
Ні!
Почнемо з того, що всі мови однаково давні. Наприклад, тому що всі вони з'явилися під час хіврисського стовпотворіння. Або, інакше, тому що вони безперервно розвивалися з зорі виникнення розумних видів. Можу навести ще кілька прикладів, але, гадаю, зрозуміло й так.
Набагато коректнішим з погляду здорового глузду буде словосполучення «архаїчна мова» — тобто та, яка протягом довгого проміжку змінювалася дуже мало і зберегла багато рис, які були йому притаманні ще тоді, давним-давно. Ось по них просто для загальної ерудиції я зараз і пробіжуся. Поки що за тими, що в ході в Орові.
1. З великим відривом перемагає… Жутовський! Інші можуть сперечатися з ним як завгодно, але факт залишається фактом: за минулі дві з половиною тисячі років він майже не змінився. Хіба що лексикон оновив, але це природно. Я ось зараз, наприклад, покажу одну фразу з пісні спершу в сучасному вигляді, а потім як би вона виглядала десь на початку нашої ери. За умови, що всі слова самі, зрозуміло.
kaip obelis, apsunkusi nuo vaisių, užlaužiu tragiškai nusvirusias rankas
kaip ābelis, apsunku(n)sī nō waisjun, užlaužjū tragiškai nuswiru(n)sja(n)s ranka(n)s
як видно, крім слова tragiškai («трагічно»), якого тоді в принципі не могло існувати, решта виглядає максимально схожою. Пісня називається Laisvė («Свобода»), я її вже ніби колись сюди кидав.
2. Джеарт. Починаючи десь століття з сьомого, він залишається практично незмінним, але в проміжку між п'ятим і шостим століттям його система часів ДУЖЕ переробилася. Крім трьох вже наявних чисел (єдиного, множинного та двоїстого), туди додалося павукальне («кілька»), і видо-часова система розрослася майже вдвічі (усілякі перфекти в майбутньому та інші страшні речі). У фонетиці сталося кілька мінімальних змін, з яких найхарактерніша ось: дифтонги ay і ay (а:й і ай) злилися в один дифтонг oy (ой). Тобто, якщо раніше їхня мова називалася jeārţāy, то тепер він усім відомий під ім'ям jeārţoy. Такі справи.
3. Харассухумскій. У ньому я розбираюся, на жаль, огидно, але зміни, наскільки можу судити, цілком звичайні. Морфологічно все залишилося плюс-мінус так само (якщо вважати від початку нашої ери), порядок слів став набагато суворішим, а ще голосні роз'їжджалися у всі можливі та неможливі сторони. Це сталося через вплив приголосних (причому як попередньої, так і наступної), і… річ у тому, що в харассухумському саме набір голосних слова висловлює його морфологічне значення. Раніше ця система була дуже прозорою, а зараз подивіться самі:
було: yadqañr, «Він живе»
стало: edqañr
було: yaqrañb, "він помирає"
стало: yaqrañb
було: yawẓañr «він відомий»
стало: … oẓeñr
Далі не продовжуватиму, там погано.
Ну і насамкінець. Запитайте, чому я не сказав про альвські мови? Тому що вони чітери, живуть довго і свою літературну норму зберігають дуже дбайливо, тож туди дивитися взагалі марно. Вже скільки тисяч років минуло, а нічого не змінюється.
На цьому все. Чекайте на оновлень і не надто нудьгуйте!
Українська 
English (UK) 
Русский