Ми останнім часом постимо мало, бо до кінця тижня навалилося одразу багато всього. І кріт, і собаки, які гавкають о п'ятій ранку, і дивна погода… Але ми не скаржимося! Тому що той драгар — той самий, який допомагав нам писати список зі стереотипами, вирішив раптово відвідати нас особисто.
Буквально сьогодні по обіді хтось постукав до нас у хвіртку. Я був дуже зайнятий (лежав на дивані і думав), тому пішла відчиняти Береніка — а там опинився він. Беррі швидко завела його всередину, ми заварили каву, а далі сіли і почали ставити запитання.
По-перше, виглядає він як звичайнісінький альв. Навіть Нойд сказав, що якби йому ніхто не повідомив, що цей чоловік — драгар, у нього б і не виникло підозр. Зовнішності його я не запам'ятав, але це не так важливо; пам'ятаю лише те, що він постійно посміхався, трохи іронічно і дуже добре.
Народився він сам у 134 році до нашої ери високо в горах на Яшутських островах, у якомусь богом забутому місці. Як він сам сказав, "人里離れих 山頂". Орову він не відвідував до п'ятнадцятого століття нашої ери; тому, зараз, цікавлячись історією нашої частини земної кулі, і вийшов на нас — тим більше, що ми відкриваємо якісь зовсім невідомі та нові її сторінки.
А нижче дослівно цитуємо його відповіді різні питання.
«Чи сумую я [по польотам]?.. Так; часом дуже сильно. Моє уміння літати мені здавалося настільки природним, що я навіть не міг задуматися про те, що станеться, якщо я його втрачу… а проте. Я міг би це і за допомогою магії робити, але моєму нинішньому тілу таке навряд чи сподобається. І так, привертати увагу до себе теж не хотілося б».
«Ні, лібідо – річ суто фізіологічна. Я тепер як би альв, тому мене зараз приваблюють альви і... деякі люди. Коли був драгаром, то мої партнерки теж були драгарами. Логічно ж».
«Якби я знову зараз вибирав, залишитися в драгарському тілі, або ж мати таке, як у мене зараз, я б знову вибрав собі тіло альва. Зі своїм виглядом я й так спілкувався майже два тисячоліття — настав час і про вас дізнатися більше. У тілі альва це набагато простіше – тебе сприймають як рівню. Або десь на кшталт того».
«Драгаров зараз набагато більше, ніж ви собі уявляєте. Навіть таких, як я, не кажучи вже про тих, хто не став змінювати тіло. Число ж навряд скажу — не рахував».
Насамкінець Береніка поставила таке запитання: «А як ти взагалі ставишся до наших народів? Як до якихось смішних животинок, мабуть?
Драгар відмовлятися не став. Він зітхнув, знизав плечима і відповів:
«Мабуть, приблизно так. Знаю, що мені це честі не робить, але… можливо, колись моя думка зміниться. Воно вже не таке, як було сто-двісті років тому».
Ідучи, він обіцяв ще заглядати на вогник час від часу. Я не дуже зрозумів, чому, але Нойд заявив, що йому в нас, як він це зрозумів, дуже сподобалося.
Українська 
English (UK) 
Русский