Ієрогліфи від драгарів

Трохи абстрактної, але релевантної інформації на тему того, що за дивні знаки у нас висять у меню вконтакті, а також на одному з фонів на сайті. До того ж, нам уже навіть запитання ставили з цього приводу. Поїхали?

Люди, які цікавилися всякою старовиною, напевно вже давно зрозуміли і вгадали. Правильно: це гліннарська ієрогліфіка — та сама, якій уже понад дванадцять тисяч років. Вона зараз майже ніде не використовується (що трохи сумно), але це вже справа десята. Питання в тому, чому ці зображення настільки відрізняються від звичних своїми рівними лініями і незграбністю?

Відповідь досить цікава, якщо не сказати більше. Справа в тому, що драгарам, які спілкувалися з альвами тоді давним-давно, тисячі років тому, їхні ієрогліфи припали дуже до вподоби, і вони вирішили їх собі трохи запозичити. Вже на той час у драгарів була і своя писемність, теж досить цікава (про неї можна писати цілий окремий пост), але важлива не вона сама по собі, а матеріал, на якому драгари писали. Він був досить екзотичний – розплавлений камінь.

Вогнем, яке вони вивергали, драгари плавили камінь до стану м'якої глини, а потім пазурами дряпали на них закорючки. Але ясна річ, що кігтям від цього краще теж не стає — і згодом вони почали використовувати штуку на зразок тонкої металевої лопаточки, прямокутної у перерізі. І до того часу, коли ієрогліфи драгарами були запозичені, стилоси подібного роду використовувалися дуже широко — ось звідти й ростуть ноги у цих кутастих накреслень.

Одна з печер, стіни якої повністю списані альвськими ієрогліфами, знаходиться в Ругінії. Усього за п'ятдесят кілометрів від Скафтоса, до речі.

А на зображенні нижче я показав приклади зображення деяких ієрогліфів. Посередині — альвський «напівустав» («устав» я не пишу, бо малювати це дуже довго, а мені ліньки), ліворуч — порівняно недбалий скоропис, а праворуч — драгарське зображення. Зліва направо зверху донизу: "вогонь", "книга", "вода", "вітер", "гроза", "словник; тлумачення».