Посту про наручі бути! Мій здогад був правильним. А поки що його немає, трохи випадкових історичних фактів.
Писемність на теренах Орови з'явилася вже дуже давно. Першими, ясна річ, були гліннарські альви, але розповісти я хочу не про це. Будь-яка писемність передбачає наявність двох об'єктів: те, на чому пишуть і те, чим пишуть. Ось про приладдя для письма ми зараз і поговоримо!
- Гліннарські альви. Вони використовували лодраст (lodrast) - своєрідний різновид паперу, що виготовляється з очерету і (!) закинутих осиних гнізд. Писали пензликами з козячого ворсу (дешевші) або біличої шерсті (дорожчі), схожими на ті, які й досі використовуються в миняцькій і яшутській каліграфії. А, ну і використовували туш, так, чорну чи кольорову.
- Драгари. У своїй рептилоподібній формі писали кігтями чи металевими стилосами на розплавленому камені. Ефектно, але довго.
- Ер'яхшарські джеарти. Вони використовували заточені та розщеплені на кінці палички з тростини. Вищий клас - це якщо всі гострі грані такої палички закруглялися, щоб вона не дряпала ... лодраст! Який вони спочатку закуповували у альвів, а потім навчилися виготовляти і самі.
- Харассухумські двері. У цих історія була довга: починаючи від глиняних та кам'яних табличок і до… так, ви правильно вгадали. Все тим же лодрастом, який вони імпортували тепер уже з Ер'яхшара, просто тому, що так було ближче і простіше. Для письма на ньому використовували спочатку тонкі палички з туші, які змочували у воді, а потім навчилися виробляти графіт непоганої якості, і справа пішла щось на кшталт олівців.
- Про речанські та регіональні берести, всілякі пергаменти та інші речі, я думаю, ви й так уже знаєте =D
Українська 
English (UK) 
Русский