Дивна давня література

Сьогодні ми підготували вам кілька самих… нехай, милих — давніх писемних пам'яток. Говорячи «стародавні», я маю на увазі справді найстаріші штуки, які тільки бувають, на кшталт лавинавських рунічних написів на камінні, речанських берестяних грамот та інших подібних речей.

Поїхали?

1. Рунічний напис на зруйнованому обеліску під Трондхеймом (Ругінія), 2 століття до н.

ᛖᚲ ᚷᛟᛞᚨᚷᚨᛊᛏᛁᛉ ᛊᚨᛏᛁᛞᛟ ᛊᛏᚨᛁᚾᚨ
ᚨᚢᚲ ᚦᚢ ᛖᚱᛁᛚᚨᛉ ᛖᛏ ᛊᚲᛁᛏᛁ

ek Godagastiz staido staina
auk þu Erilaz et skiti

«Я, Годагаст (=Добрий Гість), поставив камінь
А ти, Еріле (=Чоловік; Ярл), їж лайно»

Можливо, причина руйнування обеліска якось побічно ставиться до цього напису. У будь-якому разі, він упав явно не сам.

2. Філософська проза з Межиріччя. «Діалог хазяїна та раба» на самсійському, близько 1 тисячоліття до нашої ери. Весь він досить довгий, тому я прикладу лише невеликий його уривок.

[arad mi-tan-gur-an-ni] an-nu-u be-lí an-[nu-u]
[Ši-šìr-ma di-kan-ni-ma GIŠnarkab]ta ṣi-in-dam ana ēkalli lu-un-š[ur]
…

- Раб, погоджуйся зі мною!
— Так, пане мій, так!
— Швидше підгони колісницю, її запряги,
Палац я хочу поїхати!
— Їдь, пане мій, їдь! Буде тобі
удача! Царю, тебе побачивши, милістю осипле!
— Ні, рабе, до палацу не хочу я їхати!
— Не їзди, пане мій, не їзди! Царю, тебе побачивши,
у далекий похід відправить, змусить іти невідомою
дорогий, змусить тебе страждати щодня та щоноч!

І так далі всього десять таких уривків.

3. Синкретична штуковина під назвою "Кодзіки". Яшутія, 712 рік нашої ери. Наведу теж уривок, але дещо довший.

«Тоді бог Хая-Суса-но-о-но мікото Великої Священної Богині Аматерасу оо-мі-ками сказав: «Мої наміри чисті та світлі. Тому народжених мною дітей — ніжних жінок я одержав. Так що, само собою, я переміг», - так сказавши, в буйстві від [своєї] перемоги, межі на оброблених полях Священної Богині Аматерасу оо-мі-камі зніс, [зрошувальні] канали засинав.

А ще — у покоях, де скуштують першу їжу, випорожнився та розкидав випорожнення.

І ось, хоч [він] так зробив, Велика Священна Богиня Аматерасу оо-мі-камі, [його] не дорікнувши, сказала: «На випорожнення схоже, але це братик мій — бог, мабуть, наблизивши п'яну, так зробив. А те, що межі зніс, канали засинав, — це, мабуть, мій братик — бог, землю пожалівши, так зробив», — так виправдала [його], але все ж його погані діяння не припинялися, а стали ще потворнішими. У той час, коли Велика Священна Богиня Аматерасу оо-мі-камі, перебуваючи у священному ткацькому спокої, ткала одяг, що належить богам, [бог Суса-но-о] дах тих ткацьких покоїв проломив і небесного рябого коня, з хвоста ободрав усередину кинув.

Тут небесні ткалі, побачивши це, злякалися, вкололи себе човниками в таємні місця і померли».

Я міг би продовжувати і далі, насправді, але вже й так виходить досить довго, тому зав'язуватиму. Можливо, колись буде ще й продовження.