Блог

Чергова берестяна листа? Причому з уже відомими вам персонажами. Перемальовувати не став, ви пробачте — тримайте тільки текст і переклад.

==ОБЕРЕЖНО ОБСЦІНА ЛЕКСИКА==

Лицьова сторона:

«Будь міцний, Мамеде! Чи й відповідали мені правдиво: чи друже ми добрі Єси, любо ж волсоєба ліжокої? Як ми гомоніли тако: берзьм прийди, а Лодзь з мною, та й направимо стопи свої в сторні турецькі. Бачиш бо, що так хуі свої направляти можеш — юж бо квітка день прийде, а обличчя твого мерзко як побачити? Отож, бреззі пройшли, та ти вести мою дасть і на голові насріти, друга бо свої заби і залиши в землі чуджі. Від Пьстраго і Вірчеза, з Хварьша».

Зворотній бік:

«Вітають ті зі Скап'яроса! Сильніше молять Охрмазда, та твої ти висохнете і це в кам'яні оборите за словеса, що ми говоримо. Ні по землі йти могу, ні в оболцях летіти: жести вітру опівночі з повітрі зимові сімо прийде і на кмітлі з землі вкупі. Сніг на Єсть заміло, а на тому два дні тому Бог Мідрості помилова і насіла жар могутній. Жди на, друже, недалеко рушає».

Переклад:

«Будь міцний, Емеде! Але й відповідай мені правдиво: ти мені добрий друг чи волосоеба (???) леженький? Адже казав мені так: у березні прийду — і Лодін зі мною — і пошлемо свої стопи до стурської країни. Бачу ж, що ти тільки свій хуй можеш спрямовувати — бо вже цвіт прийшов сьогодні, а твоє мерзенне обличчя як мені побачити? Птаха цю швидку прошу, нехай звістку мою тобі віддасть і на голову насріє, бо ти своїх [двох] друзів забув і залишив у чужій землі. Від Пестреного та Вір'яза, з Хваршу».

«Привіт тобі зі Скаптароса! Сильно благаю Ормазда, щоб твої яйця висохли і обернулися в каміння за ті слова, які ти мені сказав. Ні по землі йти не можемо, ні в хмарах летіти: жорстокі північні вітри із зимовою погодою сюди прийшли і збентежили нас [двох] разом із землею. Нас замело снігом, і лише два дні тому Бог Мудрості помилував нас і наслав могутній жар. Чекай нас, друже, скоро виходимо».

Сидимо під дахом, Андрійко знову зосереджено щось строчить у блог, дощ шумить по металевій черепиці не гірше за джеартський національний ансамбль барабанщиків. Я чесно намагаюся розплутати промоклу і бороду, що завив дрібним бісом, — все-таки волосся дверей не пристосоване до різкого підвищення вологості в повітрі; сусід-киятландець мучить окарину, видуючи щось на кшталт «тууу, ту-ду-ду, туу, ту-ду-туу, ту-ду-ду, ту-ду-туууу-туууу», чесно намагаючись виглядати у своєму картатому пледі як один із його героїчних предків-киятландців, про яких він продзижчав вуха всім, кому не пощастило опинитися з ним у парі... Заважає лише те, що основні кольори пледу — рожевий та світло-зелений.

Чай міцно заварений, чорний, як думки Андрійка про бекон о третій годині ночі, обпалює руки навіть крізь бляшанки кухля. Відхлибни — жар, що пахне ялівцем, розтечеться по нервах і жилах, зігріє тіло і душу — старий рецепт Рушкаронзавів не дає осічок. Спершу хлопці поставилися з підозрою, проте зараз за вуха не відтягнути — кілька ложок фамільної настойки на чайник перетворюють простий напій у лікувальний еліксир, гідний самої Прародительки.

Через день-два все повернеться на круги своя: пекуче сонце, м'язи, що приємно ниють надвечір і відшліфоване долонями древко лопати в руках.

А поки що можна пити чай і слухати дощ.

Май, спасибі тобі за те, що ти є.

Вчора, наприклад, була моторошна спека — така, що мені довелося вдягати головний убір. Ви можете уявити собі лисого собаку в кепочці? Я також не дуже, але довелося. Спина хоч не згоряє, і на тому спасибі.

Зате сьогодні з самого ранку нічого не віщувало біди: десь на небі пролітали рідкі хмарки, віяв легкий вітерець і все було дуже спокійно. А потім о другій годині дня НА НАХЕР ТЕБЕ ДОЩЕ НЕ ХОЧЕШ ТАК? Ця чортова злива була настільки сильною, що ми вже через п'ять хвилин ходили буквально по щиколотку в бруді, бігали по всьому розкопу і безладно лаялися, намагаючись сховати від води спорядження і всяку важливу дичб.

Запитайте: а як же магічні бар'єри та подібна лабуда? На місці розкопу магією користуватися заборонено категорично, особливо на такому місці. Про інтерференцію я вже писав, а катастрофічних наслідків нам не хочеться жодного разу. Я хочу повернутися додому рано чи пізно в цілості та безпеці, а перспектива бути змитим цунамі, що піднялося з калюжі неподалік, зовсім не надихає.

Зараз, звичайно, ми вже всі під дахом — сидимо, загорнувшись у десяток теплих пледів, і п'ємо чай. Буде у нас, схоже, кілька днів незапланованих вихідних.

Цю посаду ми присвячуємо нашому дорогому на експедиції, Едеврану Самуїловичу. Втім, він його навряд чи прочитає – він не читає наш блог із принципу.

Мабуть, це єдиний людина альв, який міг тихо обурюватися тому, що студенти копають із голим торсом — не тому, що холодно, дме, можуть застудитися етц — тому, що це не відповідає його уявленням про, цитую, «естетичність композиції розкопу».

Саме Едевран Самуїлович був тим, хто матюкався на нас такими словами, які навряд чи знали що люди, що альви давнини — але він був і тим, хто (підозрюю, такими ж виразами) примудрився домогтися того, що нам підвищили зарплату в півтора рази.

Едевран Самуїлович - той персонаж, за витонченим і витонченим виглядом якого ховається дух боцмана старого загартування. А то й цілого прапорщика.

І ще, Едевране Самуїловичу — якщо раптом трапиться так, що ви все-таки прочитаєте цей пост, нагадаю вам ще раз: ні, джеартам в принципі не потрібний одяг. Навіть тим, хто не має вовни — хіба що в сильні морози якась куртка. Хоч кричите, хоч благайте — у житті не начеплю на себе сорочку.

Повертайтеся якнайшвидше, Едевране Самуїловичу, нам вас не вистачає.

А це ми у вільний час вирішили трохи розважитися. Реконструювали християнське священицьке вбрання того ж періоду. Воно тоді мало чим відрізнялося від звичайного цивільного одягу і складалося з нижньої туніки (tunica linea, з льону), верхньої туніки (tunica, зазвичай з вовни) та плаща-лацерни (lacerna). Верхні два елементи одягу майже завжди вибілялися. Вишивок, візерунків та всяких подібних речей тоді не було – вони прийшли набагато пізніше.

Небагато тематичних новин з приводу того, як не варто чинити з історичними пам'ятниками. У жодному разі нічого не хочу розпалювати і сам, будучи каѳоликом, ставлюся до всіх релігій з повагою, але це просто правда.

Пруфи знову речанською, тому розповім так: стояло в Іраклівській області язичницьке городище, нікого не чіпало. Але потім прийшли якісь розумники і зробили там насип (!), збудували сходи (!!) і поставили капличку Богоматері Естері (!!!). Вам і фотографії прикладаємо, як було і як стало.

Пруф