Категорія: Без категорії

Не дуже суттєва новина, але також досить важлива. Наш колишній на експедиції, Іхар Едевран Самуїлович (ми колись навіть трохи писали про нього) видав монографію під назвою «Тотемізм та анімалістичні вірування людей на територіях Орови та Північної Гетулії у зв'язку з контактами з джеартськими племенами». Сенс роботи зрозумілий із назви; Тепер її, здається, поки що ніде у вільному доступі немає, отже поки уявимо кілька найважливіших пунктів. Раптом стане цікаво, і потім самі захочете пошукати.

Деякі закономірності між поширеністю тотемічних вірувань та частотою контактів із джеартами простежуються. Але не завжди вони досить очевидні. Наприклад, надто тісні контакти з джеартами призводять до поступового руйнування анімалізму (це спостерігаємо, зокрема, саме в Північній Гетулії). Відбувається це, проте, лише у випадках, якщо характер контактів позитивний чи хоча б нейтральний; часті та тривалі озброєні сутички навпаки, подекуди призводили до демонізації образу джеартів. З усіма витікаючими, зрозуміло; це частково справедливо, до речі, для еллінів та уртян. Малою мірою, але все ж таки.

Підійшовши трохи убік, додамо, що існує наступний стереотип: всі анімалістичні вірування беруть коріння саме з короткочасних та рідкісних контактів із джеартами. Вимушені засмутити його прихильників: найчастіше це неправда. Таке теж трапляється, зрозуміло (зокрема, це найпопулярніша теорія з приводу виникнення будь-яких Анувіс і що з ними), але порівняно рідко. Як контраргумент наведемо речан, а також германців і пальтів: у них на початку нашої ери тотемізм і анімалізм був усюди, цвів і пах, а ніяких джеартів поруч і не було. І спроби пояснити це більш ранніми контактами теж зазнають невдачі, оскільки на протиорівському етапі (коли ці контакти ще були можливі) слідів ні тотемізму, ні анімалізму ми не спостерігаємо.

Такий, коротше кажучи, короткий екскурс вийшов. Едеврану Самуїловичу дякую за дуже хорошу роботу, а вам доброго здоров'я!

Свята потихеньку йдуть, а ми вдається до неробства та іншої прокрастинації. Відповідно, і пост сьогодні буде коротким і легким.

На всьому протязі історії люди (і не тільки вони) придумали та винайшли купу способів убивства. Холодна, вогнепальна зброя, бойові мистецтва, отрути... Ось про останні ми поговоримо сьогодні. І трохи про прикраси.

Найпопулярніше і найефективніше поєднання - це отрута + кільце / перстень. Наприклад, можна зробити йому відкидну кришку, під якою знаходиться невелика гранула з отрутою. Непомітно кинув її у вино — і все твій суперник наступного дня корчиться в агонії.

Є інші варіанти. Один із таких, наприклад, описує безіменний джеарт-охоронець із Ер'яхшара у своїх записах.

«…сьогодні мені випала можливість дослідити нову хитру зброю. То багатий золотий перстень, прикрашений самоцвітами. Зроблений під людську руку. З протилежного боку - тонкий і гострий шип з непомітним отвором. Розкривати перстень я не став, але знаю й так, що всередині нього порожнина, заповнена деякою речовиною. З того, що я бачу зараз, воно дуже схоже на одне з наших снодійних. Мені потрібен ще час, але якщо моя здогад вірна, то той, хто зробив цю річ, дуже розумний: адже всього невелика його порція може приспати що людину, що альва, що джеарта або двері в дуже короткий термін. Достатньо підійти до когось, ляснути його по плечу — а потім прослідкувати за ним кілька десятків кроків, поки його ноги не почнуть заплітатися. І далі роби зі своєю жертвою що забажаєш».

Ось такі справи. Висновок який дивіться уважно, що на руках у людей, які надто активно вас чіпають.

Знахідка!

Цього разу не надто велика, але цікава. Невелика збірка різної побутової магії, яка використовувалася там і сям у першій половині четвертого століття. Зрозуміло, дослівні описи та інструкції ми не наводимо (знаємо вас, ага), але деякі найцікавіші коротко покажемо.

1. Змова на жаб

Родом із північного Ерьяхшара. Справа в тому, що там дуже багато водойм — і, відповідно, мошки. Від неї, схоже, навіть всякі природні репеленти не надто допомагали, тому… жаби.

«...одному з числа зберігачів належить на початку весни обійти всі озера і болота, що лежать біля його селища. У кожну з них він заходить до пояса, попередньо накресливши на водяній гладі такі знаки Азура: …
Думки його повинні бути звернені до життя, що грає довкола, адже саме в цей час жаби метають ікру.»

2. На різний смак алкоголю

Ці в ході були здебільшого у глиннарців і, знову ж таки, ер'яхшарських джеартів. Саме їм завдячуємо, наприклад, існуванню такого напою як саервайн — різновиду напівсолодкого вина, яке, проте, майже позбавлене смаку. Виглядає і п'ється воно майже як звичайна вода, що до кінця пляшки може зіграти поганий жарт, скажімо так.

Ерьяхшарські його аналоги мають смак ще більш приємний і тонкий, але й градус вище: десь близько тридцяти-сорока, майже як горілка. І похмілля від них… не найприємніше. Голова паморочиться дуже сильно.

Конкретні цитати не наводимо, тому що там все полягає у читанні певних заклинань у різні періоди дозрівання напою. У джеартів ще й при перегонці.

3. На козяче молоко

Чи здогадаєтеся, чиє це? Харассухумських дверей. Навіть після того, як вони заглибилися в печери та гори, козівництво у них все одно було одним із перших та найважливіших занять.

«…нехай жрець, а краще двоє — чоловік і дружина — щомісяця оминають усіх кіз кожного зі стад. Поки один із них тримає козу для рога, другий торкається губами вимені і, звернувши свій зовнішній і внутрішній погляд до нього, каже так: …
Так молоко у вимені зберігатиметься довше і майже не застоюватиметься».

Всім смачного молока та до зв'язку!

Наступним на черзі буде пост про харассухумську писемність, а поки що він готується, я напишу про те, для чого мені не потрібні додаткові матеріали — лише моя голова.

Архаїчні сучасні мови.

Я думаю, кожен із вас хоч раз у житті чув словосполучення «давня мова». Наші рідні рецинську та речанську називають стародавніми і сперечаються, який з них давніший; скадинський, давньоеллінський і ще кілька штук взагалі безумовно древні. Правда?

Ні!

Почнемо з того, що всі мови однаково давні. Наприклад, тому що всі вони з'явилися під час хіврисського стовпотворіння. Або, інакше, тому що вони безперервно розвивалися з зорі виникнення розумних видів. Можу навести ще кілька прикладів, але, гадаю, зрозуміло й так.

Набагато коректнішим з погляду здорового глузду буде словосполучення «архаїчна мова» — тобто та, яка протягом довгого проміжку змінювалася дуже мало і зберегла багато рис, які були йому притаманні ще тоді, давним-давно. Ось по них просто для загальної ерудиції я зараз і пробіжуся. Поки що за тими, що в ході в Орові.

1. З великим відривом перемагає… Жутовський! Інші можуть сперечатися з ним як завгодно, але факт залишається фактом: за минулі дві з половиною тисячі років він майже не змінився. Хіба що лексикон оновив, але це природно. Я ось зараз, наприклад, покажу одну фразу з пісні спершу в сучасному вигляді, а потім як би вона виглядала десь на початку нашої ери. За умови, що всі слова самі, зрозуміло.

kaip obelis, apsunkusi nuo vaisių, užlaužiu tragiškai nusvirusias rankas
kaip ābelis, apsunku(n)sī nō waisjun, užlaužjū tragiškai nuswiru(n)sja(n)s ranka(n)s

як видно, крім слова tragiškai («трагічно»), якого тоді в принципі не могло існувати, решта виглядає максимально схожою. Пісня називається Laisvė («Свобода»), я її вже ніби колись сюди кидав.

2. Джеарт. Починаючи десь століття з сьомого, він залишається практично незмінним, але в проміжку між п'ятим і шостим століттям його система часів ДУЖЕ переробилася. Крім трьох вже наявних чисел (єдиного, множинного та двоїстого), туди додалося павукальне («кілька»), і видо-часова система розрослася майже вдвічі (усілякі перфекти в майбутньому та інші страшні речі). У фонетиці сталося кілька мінімальних змін, з яких найхарактерніша ось: дифтонги ay і ay (а:й і ай) злилися в один дифтонг oy (ой). Тобто, якщо раніше їхня мова називалася jeārţāy, то тепер він усім відомий під ім'ям jeārţoy. Такі справи.

3. Харассухумскій. У ньому я розбираюся, на жаль, огидно, але зміни, наскільки можу судити, цілком звичайні. Морфологічно все залишилося плюс-мінус так само (якщо вважати від початку нашої ери), порядок слів став набагато суворішим, а ще голосні роз'їжджалися у всі можливі та неможливі сторони. Це сталося через вплив приголосних (причому як попередньої, так і наступної), і… річ у тому, що в харассухумському саме набір голосних слова висловлює його морфологічне значення. Раніше ця система була дуже прозорою, а зараз подивіться самі:

було: yadqañr, «Він живе»
стало: edqañr

було: yaqrañb, "він помирає"
стало: yaqrañb

було: yawẓañr «він відомий»
стало: … oẓeñr

Далі не продовжуватиму, там погано.

Ну і насамкінець. Запитайте, чому я не сказав про альвські мови? Тому що вони чітери, живуть довго і свою літературну норму зберігають дуже дбайливо, тож туди дивитися взагалі марно. Вже скільки тисяч років минуло, а нічого не змінюється.

На цьому все. Чекайте на оновлень і не надто нудьгуйте!

Ми так захопилися різними справами, що зовсім забули, що історія з протазаном все-таки отримала продовження!

Експертиза пройшла добре, і на мечі було виявлено деякий знак (див. прикладене зображення), який читається по-гліннарськи як Gweilen, Гвейлен. Ні, це не ім'я зброї: у дів-копійниць не було традиції давати імена своїм списам, мечам та інше. Наскільки ми можемо судити, це ім'я власниці, і в такому разі все складається ще краще, оскільки таке ім'я було в ході виключно на території північного штату Мар-ха-Фалласа.

За накресленням знака (дуже специфічним) знайшли і коваля. Він досі живий, до речі, але достукатися до нього не змогли: родичі передали, що він узяв довгу відпустку, яка закінчиться десь до початку літа. Почекаємо поки що, все одно особливо нікуди не поспішаємо.

Новини, ага.

Перше. Ми все обіцяємо і все ніяк не впораємося з тим, щоб нарешті довести до розуму хронологію. Тож ми продовжуємо обіцяти, але коли впораємося — хрін знає. Але обов'язково про це вам повідомимо.

Друге. Зеар, оскільки до нього на роботі сьогодні видався вільний тиждень, отримав спеціальне завдання: провести невелике дослідження на тему магічних формул драгарів. Взявся він за нього із задоволенням, тому що тема справді цікава, так що чекайте на пост днями.

Третє. Якщо найближчим часом особливо цікавих знахідок не буде, то напишемо ще пост про харассухумську писемність. Там дуже добре, чесно.

І четверте на закуску. Вчора до нас приїхали студенти на практику. А наша дорога Береніка, як ви можете пам'ятати, - двергиня. Ну і що скажете ви; і ми б теж так сказали, але сьогодні вранці у зв'язку з цим трапився кумедний випадок. Одному зі студентів здалося дуже гарною ідеєю доторкнутися до бороди Беррі. Без її дозволу.

Я встиг почути тільки якийсь здавлений звук, а потім хлопець полетів просто в багнюку. Бо днями були дощі, так.

А який висновок? Перш ніж чіпати людей (та інших) за бороди, поцікавтеся хоча б, чи не займалися вони дзюдо у дитинстві.

На цьому закінчуємо, тому тримайте дощову весняну фотографію. Не губіться!

Ось тепер і поговоримо трохи про виноску у новій частині «ходіння». Чим вона така важлива? Для цього спершу подивимося на оригінал тексту.

ᚦᚢᚾ ᚼᚱᚬᛒᛅᚦᛅ ᛁᚴ

Останні два слова однозначно читаються як hrópaða ek - Вигукнув / вигукнув я. З першим є проблеми. Справа в тому, що молодший фугарк — система листа дуже... неоднозначна, м'яко кажучи. Наприклад, вона не розрізняє одинарних і подвоєних букв, тому спочатку перекладачі взагалі вирішили, що слово ᚦᚢᚾ (þun) - це þunn, "тонка". Певна річ, що сенсу це мало.

Після цього, як ви пам'ятаєте, всі рукописи забрали на експертизу, а вже повернули з позначками. І вони, разом зі словами Ачеруса, складаються в наступну картину.

þun /θun/ - це драгарське слово, яке означає "щит". Не з їхньої розмовної мови, яку вони використовували для спілкування, а з тієї, яку вони застосовували для заклинань. Чому склалося так, що в них було дві мови… ну і ви суп теж не виделкою їсте, вірно?

Було прийнято вважати (принаймні до недавніх днів), що ніхто, крім драгарів, фізично не здатний чаклувати так, як це роблять вони — в тому числі, використовуючи їхню мову та їхню побудову магічних формул. А тепер… тепер з'явилося дуже багато запитань, на які ми, на жаль, не можемо відповісти.

Один із героїв цього рукопису, наскільки ми можемо судити за попередніми знахідками, міг бути знайомий з Арегом — напівлегендарним драгаром, який, як стверджували, знав про магію взагалі все, що можна знати. Чи могло бути так, що саме він приклав руку?.. лапу?.. коротше.

Загалом, подальші міркування все тільки заплутають, а я й так вас уже навантажив. Тому тримайте розслаблюючу картинку і до зустрічі!