Dróttkvæði

Зрештою щось цікаве!

Виявлено музичний інструмент, на вигляд — ліра, дуже схожа на народний ругінський інструмент (див. прикладену фотку). Зі зворотного боку вирізаний рунічний текст на молодшому футарці, який виглядає наступним чином:

ᚦᛁᚴᛅᛦ ᛁ ᚱᛁᚴᚾᛋ ᚦᛅᚴᚢ
ᚦᛅᚢᛏᛅ ᛁᛋᛅᛦ ᛋᚴᛅᚢᛏᛁ
ᛋᚴᛅᛒᛋ ᛒᛚᚬᚦᛋᚾᛅᚴᛅ ᛒᚬᚦᚬᚱᚦ
ᛒᛁᚱᛅ ᚼᛅᚱᛘᛁᚾ ᚢᛁᚱᛅ
ᚱᛆᛁᚦᛋᛏᚬᚱᛘᛦ ᛒᚱᛆᚾᛁᛦ ᛒᚱᛁᛘᛅ
ᛒᚱᛆᛁᚦᛁᛦ ᚼᛅᚾ ᚭ ᛚᛆᛁᚦᛁ
ᛋᛅᛚ ᛁᛦ ᚴᛆᛁᛋᛚᛅᛋᚬᛚᛅᛦ
ᛋᛆᚾᛏᛁᚾᚴ ᚦᚢ ᛘᚢᚾᛏ ᛒᛆᚾᛏᛅ

У нормалізованій романській орфографії:

þegaʀ í regns þǫ́gu
þeyta ísaʀ skeyti
skaps blóðsnáka boðorð
bera harmin(n) vera
reiðstormʀ brenniʀ bríma
breiðiʀ han(n) á leiði
sál eʀ geislasólaʀ
sęnding þú munt bęnda

Судячи з структури, це те, що називається дротткветт - Стародавня ругінська віршована форма, що відрізняється неймовірною складністю, переплетенням речень і моторошним поєднанням алітерації та внутрішніх рим. Більше того, поетичних синонімів та епітетів там стільки, що часом взагалі неможливо зрозуміти, що малося на увазі автором. Самі ми змогли розібратися тільки з частиною з них, чекаємо на відповідь фахівців щодо всього іншого.

Коли у дощу сварці (=грозі?)
Борються криги зі стрижнями
духу (=мужності? хоробрості?) чоловіків,
а змії крові (=меч, метонімія для «воїна») накази несуть горе,
буря гніву (=битва) запалює вогні,
розносить їх на могили
(адже душа - сонця променів (????) Послання),
ти даси знак.

Що таке «сонце променів», нам складно навіть уявити; навіть якщо припустити, що промінь — чергова метонімія для вогню, стає не краще.

За деякими особливостями орфографії (використання ᛅ для a, á; ᛆ для ę і в дифтонгу ᛆᛁ), з гарною точністю можна припустити, що це ранній (3-5 століття нашої ери) західний праругінський. Важко припускати, але ймовірно, що знайдений нами раніше меч якось пов'язаний з цією лірою і віршем на ній.