L'Horloge

Вчора я мав піти гуляти містом разом із хлопцями. План був такий: я фотографую гарні нічні краєвиди, роблю піст з ними, щоб не писати нічого розумного, а вам приємно. План провалився з тріском, бо захворіли всі, окрім мене. У мене, дякувати Богу, тільки з головою проблеми.

Зате в мене дозріла ідея для іншого розважального посту. Я вам просто кину пісню, яка засіла у мене в голові (кажуть, це допомагає від вушного черв'яка) і поясню, чим вона цікава.

Спочатку трохи про виконавицю. Вона дуже відома в Гезії та інших гесомовних країнах (не дивно), а ще більше – у Східній Орові (кумедно). Вже понад тридцять років ходять чутки, що в неї в роді, окрім людей, були й альви, але наскільки вони правдиві — незрозуміло. Але, судячи з того, як дивно вона старіє — дуже ймовірно.

Тепер про текст пісні. Це насправді вірш родом із ХІХ століття — своєрідна символічно-декадентська елегія на тему часу. Якщо ви можете читати в оригіналі, геською, то краще так і зробіть. Я дуже прискіпливий, як завжди, але жоден з наявних перекладів мені не подобається =D

Оригінал та англійські переклади: https://fleursdumal.org/poem/218
Рецінський переклад: http://www.world-art.ru/lyric/lyric.php?id=17596

А тепер трохи про музику. Це один із чудових прикладів того, наскільки добре може працювати мінімалізм у сучасній музиці. Мілен навіть не співає — вона просто речитативом читає рядки під мотив, що повторюється, але під темний настрій вірша це підходить дуже добре — і не в останню чергу завдяки візуальному ряду.