Vişē fuğaxn

Я сьогодні трохи займався «Словами про ходіння», і про всяк випадок перечитав вже шматки тексту, щоб освіжити все в пам'яті. І наткнувся на штуку, яку геть страшенно прошляпив.

У самому першому тексті, в невеликій замітці від автора, ми бачимо такі слова: «вѣ сѣ клятви побратрихові», «Ми двоє побраталися за допомогою клятви». І переклали їх як просто «ми побраталися», проґавивши «клятву» — у будь-якому ж ритуалі братання приносяться ті чи інші клятви, вірно?

Загалом це дуже, дуже великий прокол. Посипаю собі вже починаючу обростати маківку попелом і пояснюю, що саме ми пропустили.

П'яти хвилин пошуків у мережі нам із Зеаром та Беренікою вистачило, щоб знайти штуку під назвою vişē fuğaxn, що у перекладі з джеартою означає «клятва вірності». Про її витоки та інше розповідати довго, тому відразу ж найголовніший факт: джеарти, які принесли її один одному, ставали не просто братами. Вони, по суті, таким чином виявляли бажання мати спільну сім'ю, спільне потомство, спільне… буквально! Про всяк випадок нагадаю, що сім'ї у ерьяхшарцев були цілком полігамні: як з чоловічого боку, так і з жіночого.

Тобто таку клятву приносили один одному люди, закреслені джеарти, які були дуже близькі один до одного. І в тексті, оскільки автор (Строкатий) так підкреслює, що побраталися вони з Вір'язом саме «клютвою», напевно мається на увазі саме це. Бо інакше не уявляю, навіщо спеціально на це вказувати.

Виникає питання. Як взагалі так вийшло, що джеарт із людиною принесли один одному клятву такого роду? Що це взагалі за чортівня?