КАМЕШЕК

З певною часткою впевненості можемо сказати, що історія з камінчиком добігла кінця.

Ось нові відомості: колись він належав мужику на ім'я Стайнавардуз (Stainawarduz), що перекладається із раннього пралавінавського буквально як «Камнестраж». Трохи іронічно.

По-батькові цієї молодої людини історія не зберегла — як, втім, і його занять. Відомо лише, що він був мореплавцем. Швидше за все, піратом — а може, торговцем. У будь-якому разі, каменем цим він користувався для навігації — якщо дивитися через кристали сріблястого шпату на похмуре небо під різними кутами, то можна визначити зразкове розташування сонця на цьому самому небі.

Більше того, кристал був ще й зачарований певним чином, і досі не дуже зрозуміло яким. Навряд чи спочатку малося на увазі, що він показуватиме сонце завжди, навіть коли його не просять - швидше за все, це досить поширений феномен, що полягає в перенесенні очікуваного призначення об'єкта в побудований навколо нього магічний конструкт (т.зв. магічний трансфер).

А ще виявилося, що світло на нього не потрапляло: варто було тільки вченим просто наблизитися до меча, не відкриваючи кейс, як ця нісенітниця і сталася. Потім вони провели кілька експериментів, у яких я ні бельмеса не розумію, і дійшли висновку, що власник меча володів колись і каменем. Колись тому, що знайшли цей камінь у похованні від дванадцятого століття, а в нас тут, самі пам'ятаєте, середина четвертого.

Ну і зрештою, у мене повністю готовий рендер. Цього разу — з міліметрівкою, щоби продемонструвати розміри.