رباعی ۱

Прилетіло підтвердження того, що рубаї — таки споконвічно стурська форма поезії, а не запозичена чи якась ще. Ціла купа їх тут, середньостурською; розмір подекуди варіює і не дуже схожий на класичний - мабуть, ще не встановився. Але без жодних сумнівів, це саме те, що можна вважати предтечею рубаї.

Віршований переклад я роблю сам, тому він виходить лагідний і не дуже швидко. Поститиму час від часу, коли виходить. Поки що почну з трохи іронічного та дуже милого.

Nigūnsār wēnišn-it dušāgāh ma-rāy būd,
U xāmōš āwāz-it widandīg ma-rāy būd.
Ē, pad āhan tō hē az pad zan hamdamtar,
Be dōst rōštar az tō ne hagriz ma-rāy būd.

Пониклий сумно погляд твій бісить так завжди,
Зрозумію я бурмотіння твоє лише іноді.
Твоє кохання вірне залізу - не дружині;
Але не мав світлішого я друга ніколи.