Виявляється, що якщо сидиш вдома в мокру та холодну погоду, і нічого не робиш, до тебе рано чи пізно завітає драгар у людській подобі. Принаймні сьогодні з нами саме так і сталося. Це той наш знайомий (якщо можна так його називати), який допомагав і стереотипи писати, і потім трохи відповідав на запитання.
Як виявилося, йому було дуже нудно і зовсім не було чим зайнятися, тому він і вирішив нас відвідати. Ми були з ним абсолютно солідарні, тому посадили його за стіл і нагодували без зайвих слів. І цього разу не ми ставили йому запитання, а сам він розповідав нам деякі речі, які навряд чи здогадалися б запитати.
- його справжнє ім'я - Ачерус (Âcêrxus [ɒ.tʃʌ.ʀus]). Ідентифікувати його по ньому ніхто, крім родичів-драгарів, не зможе, тому він спокійно і відкрив нам його;
- у драгарів, виявляється, є свій техномагічний інтернет. Принцип його роботи, як він сказав сам, навряд чи зможе пояснити, але працює — і добре;
- наодинці драгари (навіть ті, у яких людські чи схожі тіла) воліють спілкуватися телепатично;
- драгарам (на відміну альвів) потрібен щоденний шестигодинний сон. Навіть тим, які мають людські/альвські тіла;
- у всіх-всіх драгарів світу є одна єдина мова з досить далеко віддаленими один від одного діалектами. Але телепатичне спілкування нівелює можливі труднощі, оскільки слова доповнюються також образами;
- Саме Ачерус любить зелений чай настільки, що міг би пити його цілодобово. Щоправда, тоді він стає надто бадьорим та активним, і починає завдавати незручностей оточуючим;
- а ще він дуже любить грати на скрипці.
Під кінець нашої бесіди він дещо збентежено поцікавився, чи зможе лишитися в нас на ніч. Єдине вільне місце залишилося на моєму ліжку, тому я чесно попередив, що якщо він не проти мого гучного хропіння, то нехай ночує у нас на здоров'ї.
Тож сьогодні ближче до вечора ми маємо великий скрипковий концерт. Я вже домовився, що першим композитором у програмі буде Сібеліус.