Voz

Зараз я розповім про найнеприємнішу дрібницю в житті сучасного джеарту. Це навіть не транспорт, в який ми стоячи зовсім не влазимо; і не одяг, у якому нас зобов'язують ходити (придумані ким?) правила пристойності, хоч перебувати в ньому нам і не зовсім комфортно. Наш головний бич – друкована продукція та екрани.

Весь прикол, так би мовити, у метамерії. Про неї ви можете більше почитати за посиланням (https://ua.wikipedia.org/wiki/Метамерія_(колір)), а я поясню швидко і коротко. Візьмемо, наприклад, людину — вона має в оці три типи колб, які певним чином реагують на випромінювання з тією чи іншою довжиною хвилі. На монохроматичне джерело випромінювання (нехай жовтий) ці колбочки дадуть певний відгук, який сприйметься людиною як жовтий. Але можна одночасно взяти якісь інші джерела випромінювання (червоний і зелений), і скомбінувати їх так, що колбочки на це змішане випромінювання відреагують так само, як і на жовтий. Випромінювання різне, а колір сприймається людиною той самий.

Проблема, як ви можете зрозуміти, у тому, що колбочки джеартів і людей «налаштовані» на різні довжини хвиль, і тому комбінація інтенсивностей, що викликає у людини відчуття жовтого, у джеарта викличе хоч щось близьке, але не той же колір. А тепер увага: майже вся друкована продукція донедавна була зроблена з розрахунку саме на людську (альви та двері туди ж) метамерію. Наприклад, відома всім система CMYK.

Екрани? Теж саме! Масово використовується RGB також розроблений саме для людського ока. Звичайно, інтенсивність компонентів у моніторі зараз легко можна переналаштувати, це не так уже й складно — але тут виникає ще одна проблема. Око джеартів чутливе також і частини т.зв. "ультрафіолетового" спектру - до тих довжин хвиль, які людське око не сприймає в принципі. Сині світлодіоди у RGB-моделі світять на довжині хвилі ~470 нм; фіолетові кольори (від 380 до 470 нм) можуть бути утворені за допомогою додавання червоного (знову метамерія, привіт). Нічого нижче за 380-390 нм людське око не бачить, а ось джеарти - цілком собі, майже до 300-310 нм.

І що робити? Відповідь начебто проста: або додати ще один світлодіод, або замість синього поставити щось ультрафіолетовіше. Але звідки взяти цей ультрафіолетовий сигнал? Адже це потрібно додатково кодувати його, переробляти матриці фотоапаратів…

Зрозуміло, всі ці технології вже існують. Але вони мало затребувані, складні у виробництві — і тому варті таких непоганих грошей. Можливо, колись чотириканальні RGBU-системи будуть поширені повсюдно (і прогрес повільно, але йде в цей бік), а поки що задовольняємося тим, що є.

(на фотографії порівняння кольорочутливості колб людей і джеартів. Люди — суцільним, джеарти — пунктиром)