Ми вже так багато всього розповідали про речі, які віддалені від нас досить пристойно — у часі чи відстані. Тож давайте сьогодні поговоримо про те, що у нас прямо під носом.
Як ви можете пам'ятати, наш розкоп знаходиться недалеко від міста Хвейтстад. Місто це характерне тим, що до сімнадцятого століття в ньому проживали практично виключно фоли (і зовсім небагато каянів). Потім туди вже понаїхали речани, рецинці та трохи інших, але навіть на останній перепис фолами себе вказали 71% всього населення. Чимало, правда?
Лінгвістична ситуація там, природно, шедевральна. Старше покоління говорить в основному ретинською, а ось молодше — прекрасним суржиком. Він складається здебільшого з річанської граматики, фолської лексики та ще якихось дрібних штук з каянського та рецинського. Подивимося на приклади?
> Я йшов до центру хіндага
«Я сьогодні ходив/їздив до центру». Порівн. ф. hındaга «сьогодні» та ıddgа "[я ходив".
> Карта чи єзафеху?
«Карта чи готівка?» Порівн. ф. аızаfаıhn "готівкові".
> Магтеш вислухати мене не перебрікандя?
"Можеш вислухати мене не перебиваючи?". Як на мене, це шедевр. Перше - контамінація фолського магт та речанського можеш "можеш"; останнє – речанський префікс пере- + ф. nнdaʀвʀıканds «перебиваючий» + рецінський дієприслівниковий суфікс -я.
Дуже сподіваємося, що колись зможемо записати інтерв'ю з людиною, яка говорить на такому божевільному ідіомі. Якщо вийде, одразу ж покажемо вам!
Українська 
English (UK) 
Русский